Основними клінічними ознаками ран відразу після їх нанесення наявність дефекту шкіри або слизових, кровотеча та біль. Надалі клінічна картина відповідає фазам перебігу ранового процесу. Утворення будь-якої рани супроводжується послідовністю місцевих та загальних реакцій організму.
Причини ран умовно поділяються на 3 категорії: травматичні – пов'язані з додатком зовнішньої сили, що перевищує межу міцності м'якотканих структур; операційні – рана є результатом хірургічного втручання; бойові – такі рани виникають у період воєнних дій.
За фактором, що ушкоджує, рани ділять на механічні, термічні (опікові) і хімічні; по зброї травми – на рани від тупих, гострих предметів, знарядь та зброї, вогнепальних знарядь та зброї; за характером ушкоджень рани класифікують на забиті, рвані, поєднані, укушені, колоті, різані, колото-різані, …
За глибиною проникнення виділяють рани: поверхневі – травми шкіри та підшкірної жирової клітковини; глибокі – ушкодження м'язів; проникають у порожнини та органи.
Рана (лат. vulnus, eris n.) – Порушення анатомічної цілісності покривних або внутрішніх тканин на всю їх товщину, а іноді також і внутрішніх органів, викликане механічним впливом. Відмітні ознаки: біль, кровотеча, зяяння.
Стадії загоєння ран. Її характеризують такі симптоми, як почервоніння, підвищення температури тканин, набряк та біль. Протягом цієї фази пошкоджені та мертві клітини вичищаються, разом із хвороботворними мікроорганізмами та їх фрагментами.
За ступенем обсіменіння та наявності ознак інфекції все рани поділяють на: Асептичні – операційні рани за «чистих» хірургічних втручань; Контаміновані – рани, обсіменені мікрофлорою, але без ознак нагноєння До них відносять усі випадкові рани після їх нанесення та частина операційних ран
Розрізняють побутові, спортивні, бойові та виробничі травми. Крім того, вони поділяються на гострі та хронічні. Гостра травма виникає через одноразовий ушкоджуючий фактор. Хронічна травма з'являється через багаторазові, частіше неінтенсивні однотипні дії.