Він вважає, що в кожній людині є дві протиборчі енергії: лібідо та танатос. На думку Фрейда, у лібідо знаходиться проекція сексуальності у психіці. Психоаналітик стверджує, що лібідо = ерос, тобто лібідо – це потяг до всього, що описується словом "любов".
Родоначальник німецької класичної філософії Іммануїл Кант (Immanuel Kant, 1724-1804) визнавав велике значення сексу в житті людей, говорив, що чоловік без сексуального потягу був би недосконалий і в лекціях з етики викладав своє розуміння того, яким має бути секс.
Наприклад, Зіґмунд Фрейд. На його думку, жінка хоче бути чоловіком. Звичайно, не фізіологічно, а, перейнявши соціальну роль, стати «батьком сімейства», «своїм хлопцем».
У концепції Фройда ерос ототожнюється з лібідо і включає у собі як сексуальний потяг, а й природне прагнення людини до самозбереження (інстинкт самозбереження) — тобто, прагнення життя.
Ця стаття присвячена історії хвороби Фрейда, яка тривала протягом 16 років, починаючи з 1923 р. аж до його смерті в 1939 р. Фрейд страждав раком верхньої щелепи праворуч. Лікарем, який виконав Фрейду безліч операцій і протезувань, був щелепно-лицьовий хірург Ганс Піхлер.
за Фрейду, у вузькому значенні, лібідо означає психічну енергію, яка може бути розряджена тільки шляхом сексуального задоволення, а в більш широкому значенні лібідо – це енергія інстинктів життя, будь-яка психічна енергія, що лежить в основі прагнення до творення, любові та гармонії.
🧠 Любов – переважання природи над розумом. У роботі «Метафізика вдач» Кант стверджує, що любов – це схильність, вона має статевий характер, це переважання природи над розумом, люди соромляться її і тільки у шлюбі цей сором може бути пригнічений, тому що шлюб узаконений.
Ніцше пише: «Вище любові до ближнього стоїть любов до далекого та майбутнього; вище ще, ніж любов до людини, ставлю я любов до речей та привидів» [7, с. 43].